Організована душпастирська опіка українців візантійського обряду в Данії почалася від весни 1946 р., коли після 2 Світової Війни сюди прибув український греко-католицький священник о. Михайло Сивенький. Він перебував у монастирі сестер св. Йосифа в Копенгагені та обслуговував місцеву українську громаду. Тут він помер і в Копенгагені на Vestre Kirkegård його поховано 1953 року.

Від того часу українці в Данії не мали постійного священника, який би проживав в цій країні. Ними опікувався Архиєпископ Мирослав Марусин, який перебував на той час в Римі. Відвідував їх хоча б два рази в рік хтось зі священників (це були: о. Данило Дзвоник, о. Алойз Глінка, о. Іван Леськович та о. Микола Іванців), а то й сам Архиєпископ. Він протягом років відвідував тут громади вірних та поодинокі родини. Відправляв Служби Божі, хрестив дітей, уділяв інші святі Тайни та кріпив вірних потужним Божим словом.

З призначенням Архиєпископа Мирослава Марусина секретарем Конгрегації Східних Церков, Папа Іван Павло ІІ, наприкінці 1983 року, передав юрисдикцію над греко-католиками в Скандинавії Владиці Платонові Корниляку, який з 17 квітня 1959 р. був першим Екзархом для українців в Німеччині. Духовну опіку над вірними нашої Церкви Владика Платон доручив гамбурзькому парохові о. Йосифові Казанові-Марторелю, який час від часу навідував наших вірних. З 1986 р. приїжджав також до Данії о. Стефан Воротняк, теж душпастир Гамбурґу. В 2003 – 2004 рр. кілька разів відправляв Службу Божу в Копенгагені душпастир у Швеції о. Мирослав Костів.

В 2000-му році помирає Апостольський Екзарх Владика Платон Корниляк. Його наступником у 2001-ому стає Преосвящений Владика Петро Крик. Вл. Петро, після призначення на Апостольського Екзарха для Німеччини та країн Скандинавії, в 2005 р. приїжджає в Копенгаген і домовляється з католицьким єпископом Чеславом Козоном про постійну присутність українського священника в Данії. Від того часу, за дорученням Владики Петра, в Копенгаген почали раз на місяць приїжджати різні священники. Та в недовгому часі до громади в Копенгаген з Мюнхена приїжджав (більше  1-го року) о. Іван Мачужак - канцлер Екзархії.

На весні 2007 р., з благословення Вл. Петра Крика, для потреб українців в Данії, на постійну душпастирську працю приїздить о. Василь Тихович. Від того часу о. Василь перейняв духовну опіку над українцями в Королівстві Данії.

В липні 2008 р. засновано громаду Пресвятої Трійці у місті Вайле. У квітні 2015 р. засновано громаду Покрови Пресвятої Богородиці у м. Ольборг.

В 2015 р. душпастирство в Данії, за участі Апостольського Екзарха Владики Петра та інших священників, представників Римо-Католицької Церкви, Посольства України та інших почесних гостей, в громаді Пресвятої Родини м. Копенгаген, відсвяткувало 10 років відновленого душпастирства.

В 2018 р. громада Пресвятої Трійці у м. Вайле, за участі Владики Петра Крика, віце-ректора та семінаристів Івано-Франківської Духовної Семінарії, представників Римо-Католицької Церкви та інших почесних гостей, відсвяткувала 10 років діяльності.

З 18 квітня 2021 року Апостольським Екзархом в Німеччині та Скандинавії стає Владика Богдан Дзюрах, який перейняв єпископське служіння та духовну опіку над нашими громадами.

У березні 2022 р. засновано громаду святого Апостола Андрія Первозванного  у м. Оденсе.

З 1 травня 2022 р.  Владика Богдан Дзюрах призначив на служіння в Данії ще одного священника. Ним став о. Василь Баглей, який перейняв священиче служіння в громаді міста Вайле та громаді міста Ольборг. Відповідно о. Василь Тихович продовжив своє служіння в громаді міста Копенгаген та громаді міста Оденсе.

У червні 2022 р. засновано громаду Пресвятої Євхаристії в м. Рандерс, а у вересні 2022 р. засновано громаду Успіння Пресвятої Богородиці в м. Орхус, якими духовно почав опікуватися о. Василь Баглей.

На сьогодні мета і завдання УГКЦ в Данії полягає в тому, щоб служити і опікуватися тими вірними, які з різних причин приїхавши сюди, потребують духовної опіки. Також важливим завданням для душпастирства є знайти контакт з тими українцями, які до тепер не належали до жодної Церкви. Українська Греко-Католицька Церква, через душпастирство в Данії, турбується про те, щоб всі вірні мали можливість почувати себе повноцінними християнами та українцями.