Свята тайна Єлеопомазання належить до таїнств зцілення, тобто відновлення чи помноження освячуючої ласки в душі християнина.

Ця тайна була установлена у Новому Завіті в часі прилюдної діяльності Христа. Ісус Христос установив тайну Єлеопомазання поручивши апостолам зціляти хворих, як про це говорить Євангеліє від Матея: «Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч». (Мт 10. 1, 8).  

Апостол Яків так пояснює потребу і користь тайни Єлеопомазання: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5, 14-15).

Тайну Єлеопомазання можемо охарактеризувати такими словами – це є тайна Нового Завіту, в якій хвора особа через намащення святою оливою і завдяки молитві священника отримує освячуючу ласку до спасіння душі, а часто і здоров’я тіла.

Обряд та обставини для уділення Єлеопомазання

Єлеопомазання уділяється у важкій хворобі, в старості, в загальному - в небезпеці смерті. Може здійснюватися в храмі, вдома або в лікарні. Священник молиться над хворим, що виражає молитву всієї Церкви. Саме ця молитва є молитвою віри, яка приносить хворому спасіння через прощення гріхів у тайні Сповіді, яка часто вділяється перед Єлеопомазанням. Сповідь відбувається тоді, коли людина є при свідомості, якщо ж ні, то непритомному відразу вділяєтьмя Єлеопомазання, припускаючи, що той бажав би отримати цю тайну, якщо б був при свідомості.  

Помазуючи чоло, очі, ніздрі, вуха, уста, груди, руки і ноги хворого, «священник проказує урочисту благальну молитву до Бога Отця, у якій просить зцілити недужого «помазанням цим від тілесної і душевної немочі» й «оживотворити його благодаттю Христа, молитвами Богородиці і всіх святих».

Після таїнства Єлеопомазання недужий, якщо це можливо, приймає Пресвяту Євхаристію (Причастя) – «лік безсмертя». Ті, що є присутніми при хворому, протягом всього обряду Святого Таїнства Єлеопомазання, моляться за нього, сповняючи таким чином слова апостола Якова: «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу» (Як. 5, 16).

Духовні наслідки тайни Єлеопомазання

Духовними плодами тайни Єлеопомазання є передовсім оздоровлення душі, і якщо цього бажає Господь, також і тіла. Тому можемо сказати, що Єлеопомазання торкається цілої особи недужого, не тільки його душі, але і тіла також.  

Через тайну Єлеопомазання недужий отримує ласку Святого Духа, який допомагає людині до спасіння, зміцнює довіру в Бога, завдяки чому християнин стає здатний надати сенс своїм терпінням і через це заховати внутрішню рівновагу і спокій серед терпіння, чи в часі недуги.  

Особливість святої тайни Єлеопомазання ми можемо побачити порівнявши з тайною Покаяння (Сповіді). У тайні Покаяння ми свідомо беремо участь, визнаючи наші гріхи, натомість тайна Єлеопомазання вділяється і людям які є в стані визнати свої гріхи і людям непритомним через хворобу, які не можуть визнати свої гріхи, але припускається, що вони бажали би отримати цю тайну, якщо б були при свідомості. У випадку наближення смерті християнина, священик може вділити недужому повний відпуст поєднаний з розрішенням гріхів, подібно, як у тайні Сповіді, особливо в тих випадках, коли недужий є непритомний, або настільки слабим, що не може ні пригадати, ані визнати гріхів. 

Обов’язком членів родини недужого, чи немічного задля старості, є старатися про те, щоби недужий завжди мав нагоду приступити до святої тайни Єлеопомазання.  Єлеопомазання можна приймати не один, а більше разів, особливо в часі важкої недуги.

Віддаючи себе Богові в тайні Єлеопомазання, недужий відкриває своє серце для Божої ласки, яка відновлює внутрішню цілість людини в часі недуги і цим запевнює її духовне зцілення та подальше духовне зростання у вірі надії і любові. Це духовне зростання здійснюється силою Духа Святого, який є утішителем, власником духовних дарів і тим, хто дає правдиве життя в Ісусі Христі.